П’ять років без Єви Ґріґаші...
ПАМ’ЯТЬ
25 вересня в базиліці Св. Іштвана, де похована Єва Ґріґаші, член Товариства української культури в Угорщині, поетеса і майстер літературного художнього перекладу, колишній головний редактор часопису <Громада> і дослідниця творчості Лесі Українки, зібралися її друзі й однодумці, щоб вшанувати пам'ять цієї непересічної людини... Це, на жаль, далеко не повний перелік справ, якими за життя займалася наша Єва, включаючи й професійну журналістику. Безперечно, в неї були й улюблені заняття, але вірно одне: що б вона не робила, в свою працю Єва незмінно вкладала велику частку своєї душі й людського тепла... Такою, власне, вона й запам'яталася нам.
Вона завжди була для оточуючих прикладом позитивного й щирого ставлення до життя. Ні в кого з нас ніколи б не повернувся язик сказати, що поруч з нами жила літня хвора людина. Вона завжди сповідувала сучасний образ думок і мала направду діяльну натуру аж до останніх днів свого багатого на різні події життя. Здавалося, вона прийшла в цей світ, щоб зробити його трошки добрішим, культурнішим, гуманнішим і додати в нього глибшого духовного змісту...
До кінця свого життя Єва залишалася загадковою натурою з замріяними великими очима, з яких променів на тебе розуміючий добрий погляд. Єва була своєю людиною завгодно з ким, та особливо любили її діти й підлітки українського товариства, на яких вона ніколи не шкодувала свого часу й душевного тепла. Водночас коли вона спілкувалася з дорослими, останні відчували її особливий жіночий шарм, який вона зберегла з молодих років аж до старості. Єву неможливо було не любити як колегу, друга, добру порадницю, наставника молоді, екскурсовода в захоплюючому світі поезії й літератури і просто як посестру в спільній борні за ідеали правди й справедливості. Якщо того вимагали обставини, Єва ніколи не вагалася, що їй чинити: вона сміливо захищала ті принципи й право на широкий світогляд, які вважала вірними і які слугували справі культурного й духовного об'єднання людей. Напівукраїнка-напівугорка, Єва особливо гостро відчувала несправедливі напади деяких вузьколобих людей на спроби її українських друзів поширювати культурні цінності свого народу за кордоном. В цьому сенсі вона була інтелігентом з широкими поглядами на світ і демократом без жодного політичного підтексту.
Нам не вистачатиме тебе, Єво.
Друзі, колеги і читачі
