Українці Угорщини відсвяткували Великдень
У греко-католицькому храмі Св. Флоріана в Будапешті відбулася традиційна Великодня літургія. На неї прийшли українці столиці а також приїхали наші краяни з інших регіонів Угорщини. Віряни були одягнені у святковий одяг. Багато чоловіків мали на собі сорочки чудової ручної роботи з українським орнаментом – хоч на мистецьку експозицію виставляй! Причому на знак поваги до наших національних традицій вишиванки одягнули навіть деякі угорці!
Милували око в плетених із лози кошиках паски – великі і менші. Натюрмортно в багатій палітрі кольорів виглядали біля них яйця-крашанки, писані яєчка, апетитні шматки шинки, святкові калачі й тістечка. Рубіново темніли в гарних скляних бутельках червоні вина, золотавим янтарем виблискував на світлі нектар білих вин... І не перелічити було усієї тої смакоти!
А наготували смачних наїдків до свят наші господині для своїх родин ще й про громаду подбали, бо, наприклад, депутатки VIII району Будапешта накрили для парафіян багатий святковий стіл просто неба, щоб вірники могли розговітися після Великоднього посту.
Однак все це зробили пізніше. А перед святковою гостиною відбулася Служба Божа, яку відправив греко-католицький священик о. Ласло Пушкаш. Дух Великодньої містерії панотцеві допомагав відтворювати чоловічий хор Св. Єфрема. Якщо врахувати ту обставину, що рідною мовою вокалістів є угорська, а співали вони церковні гімни українською та старослов'янською, то це теж було подібним до дива, коли виразно чуєш кожний склад слова в оригінальній архаїці музичного аранжування. І тоді починаєш розуміти, що красиве ніколи не набридає, особливо ж, коли воно підносить наші людські почуття до Бога і Його єдинородного Сина Ісуса Христа, який, подолавши смерть і визволивши людей від первородного гріха, показав шлях до вічного життя. Тому і виражаються наші почуття до Нього головним чином у подяці і любові, а ще – у добрих справах щодо наших ближніх, громади і суспільства в цілому.
Любов завжди працює на об'єднання. Ненависть, заздрість, нещирість, користолюбність і себелюбство ведуть до розбрату. Любов справжня не віддільна від жертовності і її природа не має нічого спільного із зиском. Такими були моральні засади щойно утворених громад християн-неофітів, які сповідували Христову віру в її первинній основі, до якої нині повертаються і віруючі ХХІ століття.
Отець Ласло Пушкаш почав Пасхальну літургію із подяки Творцеві за те, що всі присутні дочекалися цього світлого празника Воскресіння Христового з бажанням плекати нашу віру, зберігаючи і збільшуючи в наших душах радісне почуття любови. Отець Пушкаш говорив про невипадковість речей, які відбуваються в нашому повсякденному житті і навіть в існуванні усього світу. За його словами, сенс є в тому, що ми вміємо мислити, говорити, ділитися думками, любити і піклуватися про інших, рідний народ і людство назагал. Світ мусить мати свою першопричину, тобто Творця, сказав о. Ласло Пушкаш, інакше світ не утворився б через випадок, безпричинно не існувало б і людей, які мають свої конкретні завдання і цілі в житті. І якщо вони осяяні світлом Божественної любові в особі Ісуса Христа, тим більша гарантія того, що вони будуть гармоніювати з задумом Бога і їх вдасться втілити в реальність.
По закінченні святкової літургії душпастир привітав з 90-літнім ювілеєм пані Наталю Драгоманову-Бартаї. Квіти і художній портрет ювілярки пані Наталі вручила від імені наших краян, які добре знайомі з діяльністю і життям іменинниці, п. Ярослава Хортяні. Хор Св. Єфрема піднесено співав «Многая і благая літа». Знайомі і друзі щиро зичили пані Драгомановій, що походить з давнього козацького роду на Полтавщині, міцного здоров'я і всіляких гараздів.
Відтак у скверику біля храму відбулося традиційне освячення пасок і невеличка святкова трапеза, яку організували національні самоврядування українців VIII та IX районів Будапешта.
