Молодіжні вечірки в Товаристві
Співпраця українських студентів Центральноєвропейського університету та Державного Самоуправління Українців Угорщини продовжується. Листопад ознаменувався проведенням двох тематичних вечірок, на яких студенти з усього світу мали змогу ще ближче познайомитись з українськими звичаями та традиціями.
Листопад можна назвати найнапруженішим у першому семестрі періодом навчання для студентів ЦЄУ. Це час, коли на голову з усіх боків сипляться проекти, домашні, колоквіуми, курсові роботи, та ще й екзамени наближаються... В такий період вечірки та розваги користуються обмеженою популярністю. Тим не менше, коли я розіслав запрошення на Salo-Party (Сало-вечірку), попит перевершив усі мої сподівання. Українську тематичну вечірку відвідали понад 100 людей з різних куточків світу: США, Канади, Франції, Греції, Бельгії, Великої Британії, усіх країн СНД, Польщі, Словаччини, Хорватії, Болгарії, Румунії, Угорщини, тощо. Організована українськими студентами ЦЄУ, звичайно ж, за беззаперечного сприяння та з допомогою ДСУУ, Сало-вечірка стала направду унікальною подією у достатньо сухому та передбачуваному житті університету. По-перше, відбувалась вона не, як завжди, у когось на квартирі, а прямісінько у концерному залі ДСУУ. По-друге, відвідувачам було обіцяно хороший настрій, українські музику, танці, декорації, трохи горілки, вареники, ну і звичайно, сало. І вони отримали те, за чим прийшли. Адже офіс ДСУУ навіть не потребує ніякого прикрашання. Кожен, хто заходить туди, відчуває себе на острівку України в Угорщині. Більше того, окрім чудових декорацій гостей на вечірці зустрічали дівчата та хлопці у вишиваних сорочках, запальні мелодії Руслани, Мандрів, ВВ та Океану Ельзи, і столи з варениками, горілкою та салом. Воно цього разі було і сирим, і охолодженим, і навіть печеним, зверху на картоплі... Хороший настрій гостям також було забезпечено. Уже через годину після початку вечірки найсміливіші з них, під заклики українських “інструкторів”, вийшли на танцмайданчик і вчились танцювати коломийки. Згодом уже пані Ярослава, голова ДСУУ, показувала “незграбним” студентам як рухатись в такт аркану. Навіть найпасивніші спостерігачі не могли втриматись та ритмічно тупотіли під гуцульські мотиви. Закінчилось усе мелодійним вальсом, розмовами та обіймами. Правда, дехто змушений був ще мити посуд, та і прибиральник наступного дня був не у захваті...
Автор – Максим Іванина
