Дні Ференца в IX районі Будапешту
На площі Бокач у Будапешті розмаїття світлих і строкатих наметів. Жителі району Ференцварош і просто гості празника жваво спілкуються з учасниками свята. Тут можна побачити і смачні страви, які пропонують скуштувати бажаючим, і гарні сувеніри, і різноманітні товари... Всього, звісно, не перерахуєш.
А ось і намет самоврядування українців району. Біля українських столів чомусь трошки людніше. Може, тому, що тут вас почастують варениками привітні господині намету пані Люда Слюзко, Олена Радуй, Ярослава Хартяні. Гості підходять і затримуються подовгу біля мольберта художника Сашка Гембіка, теж мешканця Ференцвароша. Він може намалювати гарно й реалістично ваш портрет. Причому обов’язково так, що вам сподобається. А може зробити й карикатуру. І це теж безпрограшний варіант, бо клієнт неодмінно посміхнеться, мовляв, он я який кумедний, виявляється…
Любителі оригінальних сувенірів в національному стилі не обходять увагою столик майстрині декоративно-прикладного мистецтва Надії Музичук. Кожний виріб – це ніби образна часточка України. А ще – згусток терпіння і любові майстра. Відвідувачі розглядають українські сувеніри і дивуються собі. Переважна частина бачить їх уперше. Може, не всі гості наважуються придбати сувеніри, але задоволення отримують неабияке. Он як, виявляється, українці кохаються в мистецтві!
А свято вирує. Клубочуться дими жаровень, смажаться на вогні смачні копчені ковбаски, шашлики… А на спорудженій під відкритим небом сцені гримить народна музика. То український ансамбль “Веселка” танцює танок “Гуцулка”. Досі, коли виступали учасники програми від інших меншин, глядачі не так уважно дивилися концерт: перемовлялися, трохи шуміли, ходили по плацу. А зараз ні. Рух припинився. Люди підходять ближче до сцени, витягують голови. Не всі ж бачили таку народну красу. Хлопці мають блискучі червоні штани, розшиті гуцульські безрукавки й кептарики. А дівчата – ну, майже тобі правдиві доньки небесної веселки, – у віночках, гарних запасках, вишитих сорочках. Лебідками виступають, королівнами на хлопців поглядають. І все так вправно. Під веселу гуцульську музику, хороше!
Порадували ференцварошців й українські вокалісти Анна Ляхович та Роман Меденцій. Виступили вони натхненно, як кажуть, на однім подиху, до того ж – голосисто й душевно. Таких пісень публіка довго не забуде. Дарма, що заспівані вони не угорською. Справжнє ж мистецтво доходить до серця людини без перекладу. Не вірите? А чому люди різних національностей слухали й захоплювались співом Соломії Крушельницької, Анатолія Солов’яненка, Івана Козловського?
На площі Бокач спів українських вокалістів публіці сподобався. Глядачі гаряче аплодували їм і гукали “Браво!”.
А завершився виступ українців традиційним гопаком. Молодь нашу викликали на “біс”, підбадьорювали її веселими репліками, аплодуючи в ритм музиці. Запалили угорську публіку українські танцюристи, ой, завели. Це було видно навіть неозброєним оком. Не даремно ж вони виступають на сцені вже кілька років. А ще всі дивилися з захопленням на вихід талановитого танцюриста, народженого в Києві, Дмитра Кирейка. Так вправно підстрибують й обертаються навколо своєї осі танцівники не кожен день. Публіка задоволено перешіптувалася, віддаючи належне українському мистецтву й нашій рідній культурі.
Отож українські артисти не прощаються з Ференцварошем. Вони ще тут неодмінно виступлять!
