2024. december 26, czütörtök RSS

Різдво в Товаристві

07.01.2003, Наш кор..

7 січня в тісному родинному колі на вул. Єне Зічі в Будапешті відбулося свято Українського Різдва. На дворі гуляла завірюха, лютував мороз, і тому після мандрів засніженими вулицями гості дуже добре почували себе в Товаристві біля вогнів святкової ялинки й у майже домашньому затишку, створеному привітними господарями.

Запрошені на празник віталися з порогу: “Христос рождається! “. А їм у відповідь лунало: “Славите його! “ .

На наше Різдво завітали як давні члени ТУКУ, так і зовсім нові люди. Воно й зрозуміло, адже нині українська меншина в Угорщині збільшилася до 5070 осіб. Тому цілком природньо, що наші земляки цікавляться діяльністю українських організацій в Угорщині, прагнучи по можливості й собі долучитися до їхньої роботи. Нинішнє свято нагадувало багатьом найперші різдвяні вечори українців в Угорщині. Тоді їх учасників було куди менше, ніж зараз. Але це були справжні ентузіасти своєї справи, точніше ентузіастки. З легкої руки наших українок ця добра традиція прижилася на угорському ґрунті й відтоді набувала все більшого поширення. Незмінним двигуном цих торжеств була багато років поспіль голова ТУКУ Ярослава Хортяні. Для тих наших читачів, яким не пощастило побувати на минулих святах, нагадаємо, що в окремі роки Українське Різдво збирало до кількох сотень гостей і відбувалося не лише на суші, скажімо, в розкішному залі ресторану “Немзеті” або в Болгарському Домі, але й на Дунаї – на елітних річкових пароплавах. Враження від побаченого ще довго не зникали з пам’яті гостей…

Однак і сьогоднішнє свято обіцяло бути цікавим. Дуже багато українських господинь принесли з собою різдвяні страви. Наприклад, Надія Музичук зготувала холодець, який принадно лежав на великому блюді-тарілці. Людмила Слюзко запропонувала традиційні кутю і салат-вінегрет. Свою кутю також принесла Світлана Лайгут. Гречані голубці у грибному соусі виставила Ярослава Хортяні. Навіть чоловіки не залишилися осторонь громади. Так, бізнесмен Ференц Варґа організував силами своєї фірми партію смачних сендвічів. Сирні тістечка напекла Наталя Мартон. Не бракувало на різдвяному столі тортів, овочевих салатів, закусок із оселедця, домашніх ковбасок, котлет та іншої смакоти.

Але українські національні страви – то лише прелюдія до справжнього свята з колядками, поздоровленнями, виступами самодіяльних та професійних виконавців. Перед початком традиційного частування товаристські “Берегині” буквально завели всіх гостей своїм співом. Отож за якусь хвилю увесь зал підхопив знамениту українську щедрівку “Добрий вечір тобі, пане-господарю!”, і вона довго не вщухала поміж присутніх.

А яке Різдво без вручення подарунків? Насамперед їх роздавали дітворі, але не задурно. Кожна дитина перед тим розказувала віршика або співала, а чи виконувала музичний твір на відповідному інструменті. Проте призи згодом отримали також і дорослі. Ініціатори проведення конкурсу кулінарних виробів вручили майже кожній хазяйці, котра зготувала якусь смачну страву, заохочувальний приз – симпатичну скатерку. Назвемо решту учасниць змагання, адже вони цього заслуговують. Це – …………………………………………………………

Відтак на запрошення ведучої гості зібралися біля святково накритого столу для молитви. Тут, у родинному колі, разом зустрілися люди, які мешкають далеко один від одного. Буває, що через житейські справи лише зараз вдається зустріти старого знайомого чи подругу, бо в іншу пору року не завжди випадає. Різдво створює атмосферу родинності. Універсальність його полягає в тому, що за відсутності звиклих національно-звичаєвих атрибутів, тобто весіль, хрестин, храмових свят тощо, Різдво повертає українців бодай на малу часину у вир української стихії. Тому в Товаристві раді кожному, хто добре знається на народних традиціях і допомагає нашим спільчанам і молоді відшукувати своє, притаманне тільки нашому великому народу. А це – народні пісні, запальні танці, розповіді старших і – не в останню чергу – популяризація досягнень української громади в Угорщині. Отож не дивно, що маючи за плечима багату духовну спадщину, українці демонструють неабияку здатність навчатись чужому і виживати не дивлячись ні на що. Тому й зараз Українське Різдво зібрало розпорошених по Угорщині земляків, щоб згуртувати громаду і не дати пропасти їй на чужині.