Міжнародній табір української мови в місті Занка
І в цьому році ми відпочивали в молодіжному таборі з 28.VII. до 6.VIII. Перші дні дуже нагадували минулорічний початок, та ми швидко призвичаїлися. Якщо не могли плавати, то займалися вишиванням, нанизуванням бісеру, або гуляли у війну чисел.
Та скоро засвітило сонечко, і життя в таборі стало більш насиченим. Одного разу ввечері в розпалі програми ми надумали “створити сім’ї”. Провели жеребкування, і ось уже кожен учасник гри схвильовано вітає новоспеченого “родича”. Ми утворили 4 сім’ї. Дорослі ввійшли в склад журі. Завдання полягало в тому, щоб зіграти пародію з життя української сім’ї або з таборного побуту ( ясна річ, жартома).
Всі з захопленням заходилися біля написання сценарію та розроблення постановки. Наприкінці ми проводили репетиції навіть на березі Балатону та у воді. А вже при зустрічі в коридорі, ясна річ, називали одне одного "мамою” чи “татом”.
Та ось настала велика днина – день вистави! Успіх перевершив усі наші сподівання. Хіба можна забути Нікі в ролі глухої бабусі, Полі – в іпостасі молодої… дружини, Йене – у ролі “пана Івана” чи Фері в функції… верби. Про костюми та декорації краще не розповідатиму.
Не забували ми й про рух. Щодня до обіду розучували танці. Я ще ніколи не бачила стільки люду на репетиціях, майже весь табір приєднувався до нашого танцювального ансамблю. Щоправда, завжди трохи проблематичним був початок вранці (хотілося спати…).
В останні дні до нас приїхали в гості наші друзі з Хорватії. Потім шкодували, що не могли раніше до нас приєднатися. А ми жалкували, що не можна було продовжити нашого перебування в таборі…
У день від’їзду ми попрощалися з персоналом дому відпочинку, з офіціантами (щороку вони стають нашими щирими друзями), з працівником буфету Фері, що у якості нашого постійного гостя дивився наші виступи, незважаючи на мовні труднощі; а потім ми разом попрямували до залізничної станції.
І вже дома я сіла і подумала: як би його розповісти, наскільки чудовими були ці 10 днів, проведені в колі друзів… Зрештою, можу сказати лише стільки: було дуже добре, а щоб це собі уявити, треба було знаходитися там з нами!!!
