У Центрі Української Культури виступив співочий гурт "Коралі"
Незважаючи на втому, – як-не-як вишгородці провели півтори доби в дорозі – “Коралі” постав перед тутешньою публікою у всій своїй красі. Обличчя учасниць ансамблю, а в основному це були дівчата віком від 17 до 22 років, світилися радістю, їхні голоси лунали піднесено і навіть чудові національні українські костюми – особливо вишиті шляхетним червоним кольором сорочки – відбивали святковий настрій їхніх молодих господинь. Такого пречудового поєднання змісту й форми, як зізнавались після концерту угорські українці, в стінах Українського центру культури й освіти вже давно не було.
Керівник ансамблю “Коралі” пані Леся Потоцька розповіла гостям про своїх вихованців, серед яких є вже чимало студентів мистецьких вузів Києва. У репертуарі цього колективу є 140 творів. Доробок, дійсно, чималий, особливо якщо врахувати те, що ансамбль існує всього 10 років, причому в умовах, які особливо сприятливими для митців не назвеш, адже районний центр Вишгород, не дивлячись на те, що це поселення було колись резиденцією князів Київської Русі, далеко не столиця. Аби колектив не розпався, пані Потоцькій доводиться вишукувати буквально кожну копійку і не лише в межах районного бюджету.
Тим не менше на професійних якостях вокального ансамблю організаційні проблеми аж ніяк не позначилися. Принаймні так здавалось багатьом угорським українцям, які прийшли на концерт до Товариства української культури. Під час виступу дівчат можна було бачити, як дехто з публіки плакав. Може, це були сльози радості, а може й великого смутку за рідною культурою. Величезний вплив хорового співу на почуття й свідомість людей в Україні розуміли ще в глибоку давнину. “Коралі” однаково легко брали високу патетичну ноту молитов “Отче наш”, “Достойно” і ніжну лірику народних пісень. І хоча у Відні дівчата виконуватимуть деякі твори світової хорової класики, найвищу оцінку, на думку угорських українців і навіть угорців, які завітали на вечір української громади і не все могли зрозуміти дослівно, вишгородці здобудуть за виконання пісень рідної землі. І це цілком закономірно, адже легко виконувати пісні, що самі ллються з душі. Про невмирущість української культури, її глибоку духовність насправді переконуєшся саме в такі хвилини. Для цього навіть не завжди потрібен переклад на іноземні мови, у нашому випадку – угорську чи німецьку.Шкода тільки, що не завжди це відчувають українські чиновники.
Проте інакше розмірковують про ці речі в діаспорі. Враженнями від виступу своїх земляків ділиться колишній мешканець м. Бровари, а з початку 90-х років житель Будапешта Анатолій Музичук, артист українського самодіяльного театру і педагог за фахом:
– Ви знаєте, це був не просто вечір. Це було свято української духовності, тому що після цих осінніх вечорів лише Українське Різдво може звеселити нашу душу. Проте ні, бо українська душа завше випромінює світло і тепло, вона завжди хоче поділитись своїм духовним багатством з іншими. Тому хочеться висловити велику подяку керівництву нашої громади і всім, хто причетний до сьогоднішнього вечора. Він не був запланований, але справив дуже приємне враження. Ми ще раз переконалися, що популяризація нашої рідної культури – це добра справа. Для нас велике щастя усвідомлювати те, що Україна була, є і буде, має великі культурні надбання, і добре, що про них дедалі більше довідуватимуться в європейських столицях.
Коралі
Підлітковий співочий гурт "Коралі" утворився в березні 1994 р. Тоді це був дитячий ансамбль, створений за ініціативою о Сергія Прудка. А з 1997 року гурт "Коралі" — муніципальний підлітковий ансамбль м Вишгород, ним опікується міський голова Кімлач Олександр Борисович.
Согодні гурт "Коралі" вже знаний далеко за межами Вишгорода й Києва, він багато гастролює по Україні і став лауреатом областних та Всеукраїнських конкурсів. Свій великий різножанровий репертуар "Коралі" демонстрували також у багатьох країнах Європи і скрізь знаходили вдячного слухача. Так, наприклад, у 1997 році гурт брав участь у міжнародному фестивалі хорової музики до 200-рта ф Шуберта (Відень, Австрія), де отримав диплом за виконання духовних творів. Тогож року побували в Німеччині, в Гембаху, співали у храмах і брали участь у Літургії Римо-католицького обряду. А в січні 2000 року на Святого Василя, за ініціативою Товариства з культурних зв'язків з українцями за кордоном "Коралі» виїздили до Румунії (м.Сігет-Мармацейських) на фестиваль колядок і щедрівок.
У репертуарі гурту — понад 120 творів "а сареllа" (три-чотириголосся), серед яких духовна музика, повстанські та стрілецькі пісні, твори українських композиторів, народні календарно-обрядові пісні-колядки, щедрівки, веснянки гаївки, купальський обряд та обряд обжинків.
І керівник хору — Леся Василівна Потіцька — з бежмежним терпінням і любов'ю поповньює репертуар новими високомистецькими творами, відшліфовує їх виконання, вважаючи найбільшим досягненням колективу його тісний зв'язок з духовним, мистецьким та суспільним життям громадськості.
Маючи в репертуарі Літургію Івана Злотоуста, складену з творів видатних україських композиторів Артема Веделя, Дмитра Бортнянського, Михайла Верицького, Дениса Сочинського та інших, "Коралі- приєднуються до богослужінь різних християнських конфесій як в Україні, так і за кордоном.
Гурт є постійним учасником творчих вечорів видатних письменників, поетів, культурних та громадських діячів, вечорів до пам'ятних дат української історії що відбуваються у Київському Будинку вчителя та іншіх залах столиці
Особливе місце в житті колективу посідають календарно-обрядові пісні, ігри, хороводи . Вони дуже тісно пов'язані з традиційним народним побутом. Так, наприклад, з 19 грудня (Святого Миколая} до 19 січня (Водохреща) щороку гурт дає понад 20 вистав для дітей і молоді — колядки, щедрівки, вертеп. А після співслужіння урочистої різдвяної Літургії—колядування по Вишгороду. І обовязкова участь "Коралів" у різдвяному та новорічному вечорах етнографічного хору «Гомін» під керівництвом Леопольда Ященка: вертепна дія новорічне водіння Кози та Маланки... Ці концерти вже стали для Києва традиційними.
У великий піст "Коралі" виконують народні релігійно-подбутові(постові) пісні та беруть участь у богослужіннях.
Великдень — найперше Урочиста Літургія. А після неї багато днів поспіль — веснянки та гаївки, традиційні забави й хороводи у Вишгороді біля церкви, у Києві на численийх концертах та вечорах.
Поезія купальського обряду не залишає байдужим жодного слухача.. Народна творчість поєднала дохристиянські мотиви з сучасністю. Гурт охоче показує купальське свято на природі, де воно має особливо великий успіх серед молоді.
А коли приходить осінь, «Коралі» пригадають народний обряд обжинків, а на концертах прикрашають свій одяг осінніми дарунками природи — калиною, горобиною, жолудями. Серед творчих задумів гурту — відтворення народного весільного обряду.
Ясна річ, існування такого колективу сьогодні можливе лише завдяки підтримці багатьох ентузіастів і просто небайдужих людей — шанувальників української лісні. Зокрема, велику організаційну роботу та господарчі завдання вже багато років поспіль виконує староста колективу—Мирослава Юріївна Дудка. Це її руками виготовлені костюми всіх учасників ансамблю — до кожного обряду інакші, і саме завдяки її зусиллям колектив працює злагоджено й дісципліновано — як удома, так і під час поїздок та концертів.
Компакт-диск гурту «Коралі» побачив світ завдяки організаційній допомозі з боку Садового Григорія Андріановича і за кошти ПП "Верещинські" та його директора Садової Ірини Валентинівни, а також організаційному сприянню від Українського Центру народної культури "Музей Івана Гончара".
