Їхні імена маємо носити у серці
Благодатне миро розносилося в повітрі Центру української культури в понеділок 8 червня 2015р., коли там проходило відкриття виставки під назвою «Історія Української Греко-Католицької Церкви в підпіллі». Виставка була привезена з столиці України Владикою Йосифом Міляном, головою пасторально-міграційного відділу УГКЦ, та о. Демяном Габорієм і приурочена до 25-ліття виходу церкви з підпілля.
Побачене вразило до глибини душі… Історія Української Греко-Католицької церкви, церкви переслідуваної і гнаної, постала перед очима в усій трагедії, терпінні та тріумфі... Зображеня на великих плакатах болісних подій, таких, як несправедливі арешти Митрополитів, Єпископів, душпастирів, монахинь, яких ув’язнювали, розстрілювали тільки за те, що вони носили габіт, та простих мирян з плакатами в руках, вимагаючих від влади легалізацію греко-католицької церкви та припиненя арештів і переслідувань з боку КГБ, викликали сум. Роздивлятися експонати, документи, факти, фотографії неможливо не зронивши сльози. Ще Христос заповідав: « ...мене гонили, то і вас гонитимуть». І те безбожне радянське гоніння не мало жодного милосердя.
Відкривав виставку Владика Йосиф Мілян, голова ПМВ, який історію Церкви не тільки учив з книжок, але на власному досвіді пережив жорстокість радянської тоталітарної влади, пережив той же страх, таємне висвячення, та багато іншого у власному житі. "Смерть - не найгірше, - наголосив владика, - жахливим було те, що КГБ своїми щупальцями проникало всюди, і кого було спіймано з свячено-служителів, того заставляли зректися церкви чи перейти на сторону КГБ, тобто пробували зломити корінь, віру, правду, Христову науку. Священиків переслідували лише за те, що дбали за добро простого українського народу та збереженя греко-католицької церкви в цілому. Хто не підкорявся наказу того вивозили, розстрілювали, арештовували, брали на допити."
Далі владика розповів наступне: "Служби Божі відправлялися по замкнетих хатах де завжди хтось спостерігав, чи не йде міліція, а чи кагебісти… На жаль, завжди знаходився «юда», котрий здавав вірних, і так відбувалися арешти". Його власні освячення теж відбувалися таємо, і навіть рідні сестри й брати не знали про те, що у їхній сім’ї є нововисвятчений священик чи сестра монахиня. Про освячення владики Міляна його сім’я не знала три роки.
Яку ж душевну біль переживали вірні!
Такою страшною була тогочасна диявольська система. Та чи вдалося їй знищити незнищене? Ні. Бог добрий і завжди давав руку підтримки тим, хто йому вірний. Преображеніший граф Митрополит А. Шептицький, Йосиф Сліпий, Теодор Ромжа, Микола Чарнецький, о. Микола Конрад, О. Омелян Ковч, мирянка Марія Шведа та багато тисяч вірних, святих блаженних, що потерпіли від переслідувань, зазнали побоїв на власних плечах і не зреклися, то є правдивий приклад любові. Вони вибороли правду, і завдяки їхній безстрашності та сильній вірі ми маємо збереженою Українську Державу, український народ, греко-католицьку церкву. Завдяки подвигам святих людей, для яких Бог і Україна були понад усе, ми маємо сьогодення.
З приїздом до Львова, папа Іван Павло ІІ винагородив українську греко-католицьку церкву беатифікацією 27 українських новомучеників та блажених. Невинно пролита кров на землі уквітчалася вінцем слави на небі.
І знову слова владики Міляна: «Чого навчилися ми з минулого? Залишки системи, на превеликий жаль, «панують» і досі». Вдивляючись в обличя духівників, владик, монахинь фотографій зображених на стендах, в їхніх очах бачу світло, любов, тепло.
Немає жодного народу без історії, кожен переживає і має свою, та ми українці особливо терпленні, наголосила речник в Угорському Парламенті Ярослава Хортяні у своїй промові. Українська греко-католицька церква вистояла тому, що у ній є дух патріотизму. Україну ставили завжди на перше місце, і у жодному іншому віросповіданні такого не проглядується.
Також слово мав і голова Державного самоврядування українців Угорщини Юрій Кравченко, який подякував владиці за те, що не забуває про нашу громаду, і пообіцяв сприяти, щоб виставку побачила якомога більша кількість людей. Юрій Кравченко також зазначив, що такі важливі факти з історії підпілля української греко-католицької церкви варто перекласти на угорську мову. Голова українського самоврядування подякував всім присутнім та запропонував особисто задати владиці запитання.
У такому дружньому спілкуванні проходило відкриття виставки. Люди підходили до владики та отця Дам’яна, розпитуючи, вдивляючись в кожний експонат з цікавістю та сумом... Ще приємо зауважити, що серед присутніх, яким, очевидно, не є байдужою доля України, були студенти, які розмовляли англійською. Після недовгого спілкування з владикою, який в свою чергу подарував їм книжки, перекладені на англійську мову, всі перейшли до скромного частування. Та тема церкви у підпіллю ще довго не стихала.
Всіх, хто не мав змоги відвідати виставку, запрошуємо до перегляду. Вона знаходиться у виставковому залі Центрі української культури та документації за адресою Budapest, VI. Hajós 1.
Владиці Йосифу Міляну та о. Дам’яну Державне самоврядування українців Угорщини висловлює щиру подяку за приїзд до української громади з дорогоцінною скарбницею минулого.
Бог і Україна - понад усе.
