Звіт про табір на озері Веленце

Тільки сьогодні, після того як всі дітки доїхали додому, організатори табору як у Івано-Франківську, так і в Будапешті змогли полегшено перевести дух і трішечки заспокоїтись. Це було щось неймовірне і по обсягу зробленого, і по нервовій напрузі. Але воно того варте. Дивлячись на усміхнені личка діточок та читаючи відгуки їхніх батьків, розумієш, що це літо прожите не дарма! Коли нас з Ярославою Хортяні запросив до себе Державний секретар Міністерства Людських Ресурсів, пан Міклош Шолтис, мова йшла про відпочинок тільки 200 дітей з Закарпаття. Порадившись з Почесним консулом Угорщини в Івано-Франківську, паном Василем Вишиванюком, я запропонував пану Шолтису, щоб хоча б половина з тих дітей була з Прикарпаття. На наступних переговорах про гуманітарну допомогу з паном Держсекретарем, на яких був присутній пан Василь Вишиванюк, голова БО «Фонд «Відродження Прикарпаття» пані Юлія Марійчин та пан Ведучий консул України в Ніредьгазі Аркадій Гупало, пан Шолтис запропонував запросити на відпочинок вже 600 дітей з усієї України. Це за умови, що пан Почесний консул бере на себе обов’язки координувати, оформити документи та забезпечити перевезення дітей до кордону, а я, як президент Державного Самоврядування Українців Угорщини, по Угорщині до табору.

На ці умови ми з Василем Михайловичем погодились. Пізніше так сталося, що дітей відпочивало 650 + 20, та 82 дорослих. І тільки в процесі роботи ми зрозуміли за яку тяжку справу взялися. Але зараз можна з полегшенням сказати, що ми справились! Тому на найбільшу похвалу і подяку заслуговують Почесний консул Угорщини в Івано-Франківську, пан Василь Вишиванюк та його команда! Вони, працюючи без вихідних майже все літо, змогли організувати безперебійний обмін табірних груп. А це значить: оформлення документів, забезпечення житлом, їжею та транспортом 752 дітей та дорослих протягом 10 змін. Також велика подяка волонтерам та спонсорам з України! Щоб нікого не образити, не буду їх перераховувати (бо не знаю всіх поіменно), а залишу цю честь пану Почесному консулу. Але не можу не згадати основних спонсорів та помічників, таких як Микола Круць, Віктор Рахміль, Микола Негрич та Андрій Верлатий.

В Угорщині теж була проведена чимала робота в організації волонтерського руху, спонсорської допомоги та транспортування до Будапешту на екскурсію до парламенту та зоопарку. Ситуація склалася так, що спочатку табір був розрахований на 6 діб, тобто, приїзд групи відбувався в неділю, а від’їзд в суботу. Це було не дуже логічно, і, порадившись з паном Вишиванюком, я звернувся до пана Шолтиса з пропозицією, щоб обмін груп був в неділю. Але виникло запитання чим зайняти дітей в суботу, яка не передбачалася в початковому плані табору. Тоді я звернувся (через кабінет Держсекретаря) до Голови парламенту Угорщини з проханням, щоб він дозволив нашим дітям безоплатно відвідувати Парламент. Бо вартість квитка достатньо висока. На що пан голова, Ласло Кьовір, дав згоду, і за це йому велика подяка! Пані Ярослава Хортяні, речник в Угорському парламенті від українців Угорщини, з радістю згодилася щосуботи проводити екскурсії.

Велика подяка професійному екскурсоводу пані Ірині Кійко, яка після кожних відвідин Парламенту проводила екскурсію на Замковій горі.

Щиро дякуємо пану Держсекретарю, який постійно, часто по 2 рази на тиждень відвідував дітей в таборі – і не просто відвідував, а ще й спілкувався та грав в футбол з нашими дітьми!

Одного разу, приблизно в 6 групі 6 зміни, коли була весь тиждень похмура і холодна погода, пан Держсекретар пожалів діточок, що їм не вдалося так гарно провести табірний відпочинок як попередній групі, запропонував поїздку в Будапештський зоопарк (до речі, він входить в трійку найкращих в Європі!).

Це все добре, але постало питання як довезти всіх дітей до зоопарку? Адже до цього до Будапешту не брали найменших, бо на досвіді перших груп пересвідчились, що їм дуже важко переносити подорож в сильну спеку. Тож вони залишалися в таборі і чудово проводили час на озері.

Але зоопарк – то інша справа, він якраз саме для малечі найбільш цікавий.

Тому ми були змушені замовляти ще один автобус (мікроавтобус), щоб окремо довозити малечу до зоопарку.

З часом до цієї справи підключилося і посольство України та останні декілька тижнів давало нам мікроавтобус не тільки для поїздок в Будапешт, а і для поїздок до кордону на перезмінку груп. Бо в більшості місць в одному автобусі для всіх не вистачало.

За це велика подяка тимчасово повіреному в справах України в Угорщині, пану Михайлу Юнгеру.

Звичайно ж постало питання оплати автобусів. З цим було важче, бо це задоволення не з дешевих. На жаль, в бюджеті Самоврядування таких коштів не передбачено, тим більше що довелося ще оплачувати і мікроавтобуси.

Але виходу не було, декілька автобусів оплатило Самоврядування. Потім на допомогу прийшли Столичне Самоврядування Українців під керівництвом Ліліани Грекси, Самоврядування Українців міста Сегеда під керівництвом Наталії Шайтош-Запоточної, Самоврядування Українців міста Веспрема під керівництвом Ірини Закар, Самоврядування Українців Ференцвароша (9 район Будапешта) під керівництвом Ніколетти Хортяні та Самоврядування 2 району Будапешту під керівництвом Олександри Корманьош разом з Самоврядуванням міста Вац під керівництвом Христини Шікк.

Ми звернулись за допомогою також і до угорських фірм.

Першою відкликнулася на наш заклик фірма Ігоря Онищука, яка і оплатила 2 поїздки. Потім відізвалась ще одна фірма, керівництво якої просило не вказувати їх імен, вони перерахували нам 1260 євро. Ну а решту оплатило Державне самоврядування.

Так вдалося досягнути того, щоб кожна група діточок відвідали Будапешт.

Волонтери

Давно відомо що найважча частина роботи – це робота з людьми.

Це природньо, бо людей з різних регіонів та країн об’єднати в одну команду за тиждень справа нелегка. Проте більшість волонтерів змогли порозумітися і чудово співпрацювати між собою та адміністрацією табору. Хоч бувала і потреба втрутитися і відновлювати мир. Але на щастя це було не так часто.

Велика подяка волонтерам!

В першу чергу Брігітті Суперак, яка взяла на себе найважчі перші два тижня і також Яні та Луці Безкоровайним, які пропрацювали беззмінно 3/4 всього табірного часу.

Не менша вдячність всім волонтерам табору:

Алексу Вашу, який не тільки був вихователем, але в більшості поїздок ще й супроводжував автобуси від табору до кордону і від кордону до табору.

Барбарі Суперак

Іллі Бубляку

Ніколетті Омводі

Вікрорії Штефуці

Чіллі Гусар

Крістіні Шінковіч

Ріхарду Шінковіч

Олегу Колоскову

Вікторії Бернард

Золтану Сікорі

Тепер вже є досвід по роботі з волонтерами та співпрацівниками табору.

В наступному році, приблизно за місяць до початку табору, треба провести спеціальні тренінги для майбутніх вихователів табору. Обов’язково виїздом щонайменше на один тиждень групи майбутніх вихователів в окремий табір для згуртування команди та виявлення деструктивних елементів. Як показав досвід, людей, які не можуть працювати в команді, ледачих, маніпуляторів та осіб з хворими амбіціями не можна допускати до участі в роботі табору. Бо вони вносять деструктив в роботу табору, від якого потім може опинитись під загрозою саме існування табору (звісно ж, якщо такі будуть).

Також головою табору повинен бути професіонал з України, а помічником вихователя – людина з Угорщини. Бо керувати табором іноземцю з зовсім іншим менталітетом дуже важко, особливо коли 100% вихователів українці.

Так було і зараз. Йожеф Ганч, який до цього вже 15 років керує цим табором, дуже важко міг знайти спільну мову з вихователями. Хоча з дітьми в нього проблем не було. Виникали непорозуміння і деколи відкрита ворожнеча, яку приходилось в терміновому порядку заспокоювати. Вдавалося це, нажаль не завжди.

Але йому необхідно подякувати за те, що витримав до кінця табору, бо якби пішов – табір зупинився б.

Подяка спонсорам табору, які постійно піклувались про дітей і підвозили в табір подарунки.

Це:

- Вікторії Ігнац, яка забезпечила табір мінеральною водою.

- Павлу Мольнару, юристу фірми «Бонбонетті», який забезпечував дітей під час всього табору, солодкими подарунками.

- Андрашу Бангалмі, який подарував табору 500 літрів 100% соків та декілька разів підвозив фрукти.

- Олегу Турику, який теж декілька разів привозив діткам фрукти.

- Ігорю Онищуку та Ярославу Рикуну, які пригощали дітей морозивом.

- Ярославі Хортяні також поляка за проведені екскурсії та морозиво для діточок.

- Власниці атракціону в місті Веленце, яка на протязі всього табору дозволяла дітям розважатися безоплатно.

- Столичному та місцевим українським самоврядуванням, які кожного тижня привозили подарунки.

Ще подяка директору та співпрацівникам готелю Ювентус, які годували дітей та дозволяли їм купатися у своєму басейні, коли на озері була непогода.

Хочу відмітити що їжа була смачною, хоч і виникали проблеми з типом їжі, особливо в перші заїзди. Але більшість вдалося вирішити.

Може чогось і не вистачало, наприклад молочних продуктів і соків. Але це було не критично.

Є одна справа про яку я дізнався тільки в останній день табору. За браком часу від рішення провести табір та першим заїздом, міністерство домовилось з керівництвом готелю, що оплачувати табір будуть після його завершення. Тому весь табір власники комплексу провели за свій рахунок – а це сума немала, при чому їм прийшлось залізти в борги.

Але найголовніше – ми всі разом спромоглися організувати нашим дітям Героїв, захисників України, незабутній відпочинок в Угорщині!!!

Юрій Кравченко

Президент

Державного Самоврядування Українців Угорщини,

головний координатор дитячого відпочинку на о.Веленце та Балатоні по Угорщині